лава

I -и, ж.

1) Дошка (або кілька дощечок) на стояках (іноді – прикріплена до стіни), на яку сідають або кладуть, ставлять що-небудь; ослін. || Дошка, прикріплена горизонтально до стіни пасажирського вагона, пароплава тощо, на якій сидять, лежать, а також кладуть багаж; полиця. Лава підсудних.

2) Похилий стіл із прикріпленим до нього сидінням, за яким працюють учні, студенти; парта. Шкільна лава. Студентська лава.

II -и, ж.

1) Спосіб шикування, коли люди стоять один біля одного в лінію; шеренга, ряд. || Велика кількість щільно розташованих предметів. || у знач. присл. ла́вою. Суцільною масою.

2) Бойовий лад у війську (перев. кінноті), розгорнений для атаки. || у знач. присл. ла́вою (ла́вами). Ладом, установленим для атаки. || Військовий підрозділ, вишикуваний у такий спосіб для атаки.

3) перев. мн. Сукупність осіб, об'єднаних певними стосунками, організацією тощо.

4) У феодальній Польщі та Україні до середини 19 ст. – колегія суддів, що розглядала кримінальні справи.

III -и, ж.

Вибій у шахті із суцільною системою розробки вугільного чи інших пластів корисних копалин.

IV -и, ж.

1) Розплавлена силікатна маса, що виливається на земну поверхню під час виверження вулкана.

2) кого, чого і з означ., перен. Велика кількість кого-, чого-небудь, що навально, нестримно рухається суцільною масою.